А хустка в нас завжди була в пошані

У літню спеку й люті холоди.

Їх гарно так замотували пані,

Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.А літню хустку часто вишивали,

Щоб гарною на голові була.

І хустка людям щедро дарувала

Свій захисток від сонця і тепла.Бо голови від спеки закривала,

А взимку гріла і несла тепло.

Та від хурделиць ревно захищала,Щоб затишно у холоди було.

Тож за турботу їх усі любили:І прикрашали, як могли, усі.Хустки яскраві діточки носили,

А вже темніші — вдови, бабусі…

Та всі любили хустинки з квітками

,Щоб маками і ружами цвіли…

Тому хустки були завжди з жінками,

Як навіть в путь останню їх вели…Краса в хустині нашій споконвічна,

Як і душа, що з піснею жила.

Бо в українок і душа лірична,

У ній багато сонця і тепла.